Ситуація, коли глибоко віруючу людину примусово відправляють на полігон, змушують одягати форму та присягати, у 2025 році вже не виглядає рідкістю. Все більше мобілізованих стикаються з тиском, хоча їхня позиція базується на щирих релігійних переконаннях. І тут виникає запитання: а чи має право держава повністю ігнорувати свободу совісті?
Реальні історії віруючих під час мобілізації
До військових адвокатів регулярно звертаються люди, які відкрито відмовляються брати до рук зброю. У когось є довідки про належність до релігійної громади, хтось уже багато років публічно заявляє про свої переконання. Проте навіть з документами таких людей нерідко призивають, тримають у ТЦК, змушують проходити медогляди та відправляють у навчальні центри. Є випадки, коли після базової підготовки мобілізовані, що відмовились присягати та носити форму, місяцями залишаються фактично «застряглими» на полігонах без чітко визначеного статусу.
Судова практика: перші позитивні рішення
Ще донедавна рішення судів здебільшого були негативними. Але в червні 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд у Вінниці став на бік священнослужителя, скасувавши наказ про його призов та зарахування до військової частини. Це стало справжнім сигналом для всіх, хто опинився в подібній ситуації: боротися можна і потрібно. Суд послався не лише на українське законодавство, а й на висновки Венеціанської комісії, що підкреслює вагомість міжнародних стандартів у таких справах.
Європейські експерти чітко наголосили: навіть під час війни не можна повністю ігнорувати право на відмову від служби за релігійними переконаннями. Добросовісна відмова від військової служби має бути визнана державою, а альтернатива у вигляді невоєнної служби повинна існувати завжди. Це не примха і не спосіб «ухилення», а фундаментальне право, яке захищене міжнародними договорами.
Комісія підкреслила, що держава зобов’язана створити прозорий механізм альтернативної служби, відокремлений від армії, з чіткими часовими рамками та без дискримінаційних бар’єрів. Інакше порушується баланс між обов’язком захищати країну та правом людини на свободу совісті.
Проблема в Україні: заяви не задовольняють
Формально в Україні люди подають заяви на проходження альтернативної служби. Але на практиці жодне з них у межах нинішньої мобілізації не було задоволене. Це означає, що навіть ті, хто має бездоганні документи та глибоко обґрунтовану позицію, все одно залишаються під тиском. Така ситуація є небезпечною, адже ігнорує міжнародні зобов’язання України.
Що робити віруючим мобілізованим
Якщо ви дійсно дотримуєтесь релігійних переконань і не можете брати зброю до рук, важливо діяти системно. Основні кроки для захисту своїх прав:
- зберіть усі документи, що підтверджують вашу релігійну приналежність;
- подайте заяву про альтернативну службу в письмовій формі;
- обов’язково зафіксуйте факт подачі (копії, скріни, відмітки канцелярії);
- зверніться до військового адвоката для складання грамотних процесуальних документів;
- у разі відмови – подавайте скарги та готуйте позов до суду;
- дотримуйтесь строків: оскаржити наказ можна лише протягом 30 днів.
Не зволікайте й одразу визначиться зі своєю позицією: оформіть документи, підготуйте заяви, проконсультуйтесь з адвокатом. Головне – не залишати все на потім, адже строки оскарження дуже обмежені.
Міжнародні стандарти як аргумент у суді
Європейська конвенція з прав людини прямо говорить: свобода совісті може бути обмежена тільки тоді, коли це абсолютно необхідно для досягнення легітимної мети, і лише пропорційними засобами. А повна заборона альтернативної служби такою пропорційною мірою не є. Тому, навіть якщо справа розглядається українським судом, важливо підкріплювати свої аргументи міжнародними нормами. Це значно підвищує шанси на позитивний результат.
Наразі рішення апеляційних судів – це вже добре, але вони не формують обов’язкову практику для інших справ. Якщо подібне питання потрапить до Конституційного суду, його правова позиція стане орієнтиром для всіх судів країни. І тоді віруючі зможуть посилатися на єдину чітку норму. Можливо, саме чиясь справа стане переломною.
Боротися варто і потрібно
Якщо ви щиро дотримуєтесь релігійних переконань і не можете брати зброю до рук, не мовчіть. Подайте заяву, зафіксуйте факти, зверніться до військового адвоката. Судова практика вже почала змінюватися на користь віруючих, і чим більше справ буде розглянуто, тим сильнішими стануть ваші шанси.
Захищайте себе законним шляхом, не втрачайте час і пам’ятайте: навіть у найскладніших обставинах право на свободу совісті не може бути повністю знищене. Якщо вам потрібна допомога – звертайтесь до військового адвоката, щоб отримати кваліфікований захист і відстояти свої права.
Залишити відповідь